Статистика проти Брейвіка. Чи зменшить заборона вогнепальної зброї кількість вбивств?

В 2007 році в «Гарвардському журналі права та публічної політики» (Harvard Journal of Law & Public Policy) було опубліковано ґрунтовне дослідження криміналіста-правознавця Дона Кейтса (Don B. Kates) та професора Геррі Маузера (Gary Mauser) під вельми конкретною назвою: «Чи зменшить заборона вогнепальної зброї кількість вбивств і самогубств?»
 
Незважаючи на залізобетонну «Другу поправку», яка гарантує вільне володіння зброєю, в США  перманентно тривають дискусії на тему її заборони/обмеження. Але, на відміну від наших, їхні люди-демократи (тобто ті, які прагнуть самі себе обмежити), оперують конкретно іншими реаліями. Все, що можна було дозволити, американці давно собі дозволили. Громадяни (у певних місцинах, звичайно) мають право хоч на гранатомети, хоч на міномети, хоч на артилерію. Певні ексцентричні мільйонери взяли за хобі колекціонувати історичні танки – а чому ні, якщо можливості є? Тож американці й гадають собі – а чи не забагато у нас зброї, джентльмени?.. 
 
Отже, чи зменшить заборона вогнепальної зброї кількість вбивств та самогубств? Гарвардське дослідження дало конкретну відповідь – ні, не зменшить. Більше того, якщо заборонити зброю – не лише не зменшить, але й відчутно збільшить.
 
Дослідники вивчили статистику по зумисних вбивствах в континентальній Європі (де, як ми добре знаємо, збройне законодавство не по-американськи суворе), і зіставили ці дані з США та між собою. Брали із офіційних джерел, намагалися порівнювати сусідні країни та співставні періоди, щоб результати були наочнішими. Дослідження довге, докладне, з багатоповерховим аналізом, але загальні цифри, від яких воно відштовхувалося, свідчать самі за себе.
 
В Росії 4000 стволів на 100 000 осіб. В Фінляндії на ці ж 100 000 – аж 39 000 стволів, тобто майже вдесятеро більше. В Росії рівень насильницьких вбивств – 20,54, в Фінляндії – 1,98, тобто в десять же (!) разів менше.
 
Звичайно, порівнювати росіян (особливо південних, красу і гордість російських єдиноборств) та гарячих фінських парубків – це не до кінця чистий експеримент, занадто значна «поправка на менталітет» (хоча і фіни схильні до п’яного угару, що трохи псує картину світу нашим прихильникам заборони зброї, які звикли апелювати до алкогольної складової слов’янської культури). Проте коли порівняти ментально співвідносні країни, все одно очевидно: більше зброї – менше вбивств.
 
В Білорусі зброя заборонена – і рівень убивств уп’ятеро вищий, ніж у Польщі.
 
Це ще треба зауважити, що Польща, хоча обіг там легальний – одна з найменш «пістолетних» націй Європи.
 
Найцікавіший же результат показує Норвегія. Країна – озброєна буквально до зубів. У певних регіонах там не просто дозволяється, там прописано у законі не виходити з дому без гвинтівки (щоб мати аргумент у випадку зустрічі з ведмедем). 32% осель мають по одиниці вогнепальної зброї, це навіть більше, ніж в легендарній Швейцарії, де автоматичний стріл тримають у сейфах мало не так часто, як гроші.
І за всіх цих обставин рівень вбивств від вогнепальної зброї в Норвегії – найнижчий в Західній Європі.
 
«…І у Норвегії ж був Брейвік. Він одним махом убив 77 осіб», – чутно аргументи противників зброї.
 
Старе питання: хто вбиває – терорист чи зброя? Якби Брейвік скористався б не кулями, а бомбами, отрутою, газом чи підстроєною масштабною аварією – він би мав той же результат? Чисто технічно – цілком можливо, 77 осіб – це менше, ніж вміщається у стандартному вагоні метро. Але психологічно результат був би геть іншим.
 
Сам по собі тероризм – це багато в чому телешоу. Він розрахований на те, щоб не стільки завдати шкоди, скільки справити ефект. Переконлива телекартинка, невинні жертви, відчуття ірраціональності всесвіту, яке породжує страх – ось справжній ефект тероризму, який значно вагоміший за десятки загиблих. Жертви терориста та його засоби завжди привертають більше уваги, ніж, наприклад, буденна статистика автопригод з летальним закінченням.
Один «зірваний клапан» – ще не привід робити узагальнення. І оскільки вже розглянуте нами гарвардське дослідження говорить мовою цифр, то давайте і собі порахуємо: у найжахливішій катастрофі в історії авіації (зіткнення між двома «Боїнгами» на острові Тенерифе у 1977 році) загинуло у 7,5 (сім з половиною) разів більше людей, ніж убив Брейвік. І нікому не спало на думку заборонити авіацію. 
 
Дмитро РІЗНИЧЕНКО
Яндекс.Метрика